Законодавство

Закон про фінансовий лізинг в Україні та інші положення, які пояснюють поняття «лізинг» в Україні.

Закон України «Про фінансовий лізинг» від 04.02.2021 р. № 1201-IXФінансовий лізинг – вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов’язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об’єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, та які передбачають наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановлених  Законом України «Про фінансовий лізинг».

Строк, на який лізингоодержувачу передається об’єкт фінансового лізингу у володіння та користування, не може становити менше одного року.

Об’єктом фінансового лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, що відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо передачі якого в лізинг законом не встановлено обмежень.

Об’єкт фінансового лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт третіми особами у зв’язку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоодержувача, крім випадків, встановлених законом.

Об’єкт фінансового лізингу не може бути включений до складу ліквідаційної маси у разі визнання лізингоодержувача банкрутом у випадках та порядку, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Відносини між лізингодавцем та лізингоодержувачем, що виникають на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу УкраїниГосподарського кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених законами України з питань регулювання діяльності з надання фінансових послуг, цим Законом та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами.

Відносини, що виникають між лізингодавцем та продавцем (постачальником) у зв’язку з набуттям лізингодавцем у власність об’єкта фінансового лізингу для подальшої передачі цього об’єкта лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

посилання на закон

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року

Стаття 292. Лізинг у сфері господарювання

1. Лізинг – це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

2. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів – фінансовий та оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

3. Об’єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень щодо передачі його в лізинг.

4. Майно, яке є державною (комунальною) власністю, може бути об’єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном, відповідно до закону.

5. Не можуть бути об’єктами лізингу земельні ділянки, інші природні об’єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів.

6. Перехід права власності на об’єкт лізингу до іншої особи не є підставою для розірвання договору лізингу.

7. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

посилання на закон
Цивільний кодекс України

від 16 січня 2003 року

Стаття 806. Договір лізингу. За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Стаття 807. Предмет договору лізингу. Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти, а також інші речі, встановлені законом.

посилання на закон
Податковий Кодекс України від 25 грудня 2010 року

Оподаткування лізингових операцій

До поняття проценти для цілей податкового кодексу включено лізинговий платіж за користування майном згідно з договором фінансового лізингу.

Нововведенням Податкового кодексу стало виділення таких видів та форм діяльності як фінансовий лізинг житла, оренда житла та оренда житла з правом викупу.

“Податок на прибуток”

Об’єкти фінансового та оперативного лізингу включено до переліку об’єктів, страхування яких відноситься до складу витрат при визначенні об’єкта оподаткування. Також знято 5% ліміт на обмеження щодо включення витрат на страхування.

Нововведенням є процедура визначення вартості об’єкта фінансового лізингу при його поверненні без придбання у власність лізингоотримувачем, яка буде дорівнювати сумі основної заборгованості лізингоотримувача за об’єкт фінансового лізингу.

Витрати, пов’язанні з орендою легкових автомобілів, відносяться до складу витрат у повному обсязі.

При передачі товарів (основних засобів) у фінансовий лізинг база оподаткування не може бути нижчою від ціни придбання.

“ПДВ”

У повній мірі звільнені від оподаткування ПДВ проценти та комісії у складі орендного платежу у межах договору фінансового лізингу.

Зменшено базу оподаткуванням ПДВ при постачанні товарів за договорами фінансового лізингу, які раніше були повернені лізингоотримувачем, не зареєстрованим як платник податку. Базу оподаткування складатиме позитивна різниця між ціною продажу та ціною поверненого раніше товару.

посилання на закон
Конвенція СНД «Про міждержавний лізинг»

25 листопада 1998 року у Москві в рамках СНД укладено Конвенцію про міждержавний лізинг. До Конвенції існує таке застереження – у необхідний час термін «міждержавний» буде перейменовано у «міжнародний». 28 квітня 1999 року Україна підписала цю Конвенцію. Але оскільки Конвенцію підписало лише 5 держав СНД, а РФ відмовила у підписанні – Конвенція не набула чинності. За статтею 13 Конвенції – предмети лізингу не підлягають націоналізації й не можуть бути передані реквізиції.

посилання на закон
Конвенція УНІДРУА «Про міжнародний фінансовій лізинг»

Дата підписання: 28.05.1988 року. Дата приєднання України: 11.01.2006 року. Дата набрання чинності для України: 01.07.2007 року.

ДЕРЖАВИ – УЧАСНИЦІ ЦІЄЇ КОНВЕНЦІЇ,

ВИЗНАЮЧИ важливість усунення деяких юридичних перешкод для міжнародного фінансового лізингу обладнання, підтримуючи при цьому справедливу рівновагу інтересів між різними сторонами операції,

УСВІДОМЛЮЮЧИ необхідність зробити міжнародний фінансовий лізинг більш доступним,

УСВІДОМЛЮЮЧИ той факт, що правові норми, які регулюють традиційний контракт щодо прокату, необхідно адаптувати до особливих трьохсторонніх відносин, створених за допомогою операції фінансового лізингу,

ВИЗНАЮЧИ, таким чином, бажаність розроблення певних уніфікованих правил, які здебільшого стосувалися б аспектів цивільного й торговельного права міжнародного фінансового лізингу,

ДОМОВИЛИСЬ про таке:

Ця Конвенція регулює операцію фінансового лізингу, в якій одна сторона (лізингодавець), на умовах іншої сторони (лізингоодержувача) укладає договір поставки з третьою стороною (постачальником), згідно з яким лізингодавець одержує основні засоби (обладнання) на умовах, схвалених лізингоодержувачем настільки, наскільки вони стосуються його інтересів.

Ця конвенція застосовується незалежно від того, має лізингоодержувач чи він у подальшому отримує можливість придбати обладнання чи орендувати його й надалі, і незалежно від того, придбає він обладнання за номінальною ціною чи він орендує обладнання за лізингові платежі.

Ця Конвенція застосовується до операцій фінансового лізингу щодо всього обладнання, за винятком того, яке повинно бути використане здебільшого для особистих, сімейних або побутових цілей лізингоодержувача

посилання на закон